ЛЕОНІД КАДЕНЮК
Перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк: „На „Колумбії” зі мною був материнський рушник” і „Кобзар”.
Народився Леонід Каденюк 28 січня 1951 року в с. Клішківці Хотинського району Чернівецької області. Чернігівське училище льотчиків, аеродроми Чернігова і Сум – ось початок його шляху як пілота. В 1971 році після великого конкурсного відбору потрапив до загону радянських космонавтів. Літав більше як на 50-ти типах та моделях літаків різного призначення. У червні 1995 року взяв участь у відбірковому конкурсі на спільний українсько-американський політ. І переміг. Пройшов усі тонкощі підготовки космонавтів. Одружений, має двох синів.
Від українців для міжнародного польоту на кораблі „Колумбія” слід було вибрати „суперпілота”. Каденюк переміг численних конкурентів саме тим, що володіє всіма потрібними якостями – „відмінним здоров’ям, професіоналізмом, волею у виборі і досягненні мети.” До того ж, він – космонавт-дослідник, отже до старту пройшов відповідну і наукову підготовку.
Завжди з хвилюванням спостерігаю не стільки за стартом космічних кораблів, як за їхнім поверненням. Є в цьому навіть щось містичне – звідти, з космічної порожнечі приземляється „шатл”. З'являється з неба, стрімко йде до землі ... Сферичні боки ще гарячі, з гострих крил ще не встигла злетіти ота чорнюща тиша космосу. Його ніч.
А він легко і водночас нестримно, мовби аж наввипередки із самим собою, нетерпляче наближається до землі. Синій вітер чи дощ, як коли вийде, вже торкнувся його гарячого тіла, спочатку немов чужого, незнайомого ...
І через мить – уже свого, бо той синій вітер чи дощ, як коли вийде, вже впізнав метал корабля, й, очевидячки, відчув прискорення биття сердець тих, хто там, за цією оббивкою бореться і важкими пере навантаженнями приземлення. Так воно бачится з м’якого дивана, що перед телевізором. Нам хочеться поринути у той, напевне, глибший за космічний, світ людської душі астронавта, котрий побував за межами землі, котрий бачив її як зірку серед інших зірок у холодних просторах Всесвіту. Як цей світ людської душі приторкнувся до того світу, що було важливим у ці моменти? Що було важливим для самих астронавтів у тих безкраїх згортках чорної космічної ночі? У ті тижні чи місяці їхнього зоряного відрядження? Що вкласти у поняття „земне тяжіння”? Ясно, що не тільки шум дощу, який сниться астронавтам на орбіті, як співається у справді чудовій пісні. А може оте „земне тяжіння” визначити смислом поетичної збірки незабутнього Василя Симоненка під такою ж назвою з вже неблизьких 60 років. Мабуть, що так. Тобто, це найближче до істини, якщо узагальнити думки і враження космічних літунів, яких уже превалило за сотню.
Політ з американськими астронавтами, сказав Леонід, має дуже велике значення для нашої держави, для її утвердження. Це з боку політичного. А з наукового, - спільно з американцями проведено експеримент з рослинами і який приніс цікаві результати. Над ними далі вже в лабораторіях працюють вчені.
Як тільки стало можливим, він відв’язався від крісла і підплив до ілюмінатора, переконався, що земля справді кругла, а потім почав шукати Україну, Буковину, свої рідні Клішківці. Однак земля тільки світилася блакитно-зеленими на чорному тлі і все. Та в нього була інша можливість відчути її біля свого серця, поруч із собою, знайти в ній душевну відраду, підтримку. Леонід узяв з собою в політ, так би мовити, духовні обереги буковинського краю, обереги отчого дому, України.
Каденюк у космосі з американськими космонавти організував два вечори української пісні у виконання Дмитра Гнатюка „Два кольори”, „Черемшина”, Софія Ротару співала „Мій рідний край”. Ставили касету з піснями Назарія Яремчика.
- Американцям так сподобалися наші пісні, що вони почали вивчати українську мову – сказав Леонід.
Перший космонавт незалежної України сказав, що всім членам екіпажу „Колумбії” він подарував вишиті хрестиком українські сорочки і астронавти в них сфотографувалися.
Отак і минули усі 16 космічних діб. Коли після успішного польоту приїхав він додому, в рідні Клішківці на Буковину, то досхочу наївся материнських вареників з картоплею та салом, а ранком обливався водою з батьківської криниці. і так було йому добре і солодко, як ніколи і ніде на цілому білому світі.
Отаке воно, земнетяжіння космічного сокола, як і кожної справжньої людини, для котрої слово Вітчизна не сухозлітка, не короткий звук.
|
