|
Реферат на тему:
Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів. Обман покупців та замовників
1. Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів —
караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди,—
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або якщо вони завдали особливо великої матеріальної шкоди,—
караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Примітки: 1. Повторним у статті 224 визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею або статтею 199 цього Кодексу.
2, Відповідно до цієї статті матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великою - така, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
1. Об’єктом
злочину є встановлений законом порядок виготовлення та обігу недержавних цінних паперів.
2. Предметом злочину є недержавні цінні папери,
що існують у документарній (паперовій) формі. Такими цінними паперами від-повідно до діючих законів України можуть бути акції, облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі.
В умовах швидкого поширення бездокументарної форми випуску цінних паперів не виключені випадки підробки виписок з рахунків у цінних паперах, які підтверджують право на певну кількість цінних паперів. Такі виписки не є цінними паперами, тому їх Підробку не можна розглядати як підробку цінних паперів. За наявності підстав такі дії можуть бути кваліфіковані за ст. ст. 358 або 366.
Так само не може бути визнана злочином, передбаченим ст. 224, Підробка записів на рахунках у цінних паперах у комп’ютерних базах даних, що їх ведуть депозитарії та зберігачі цінних паперів — Юридичні особи, яким законом надано право надання послуг щодо зберігання цінних паперів, відкриття та ведення рахунків у цінних Паперах, обслуговування операцій на цих рахунках тощо. За наявності підстав такі дії можуть кваліфікуватися за ст. ст. 361 або 364.
3. Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні з метою збуту підроблених недержавних цінних паперів; 2) їх збуті; 3) використанні їх іншим чином.
Під виготовленням
розуміються дії, шляхом яких створюються підроблені цінні папери, наприклад друкування, виготовлення за допомогою спеціальної комп’ютерної техніки, малювання, ксерокопіювання тощо. При цьому мають бути виготовлені предмети, зовнішньо схожі із тими справжніми цінними паперами, під виглядом яких винна особа хоче збути фальшивки.
Виготовлення “акцій” чи інших “цінних паперів” неіснуючої юридичної особи не утворює складу даного злочину, однак виготовлення таких предметів з метою подальшого їх використання для заволодіння чужим майном слід визнавати готуванням до шахрайства і за наявності підстав кваліфікувати за ст, 14 та відповідною частиною ст. 190.
Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготовляти фальшиві цінні папери, слід, за наявності підстав, кваліфікувати як готування до вчинення злочину, передбаченого ст. 224.
Використання підроблених недержавних цінних паперів іншим чином —
це вчинення будь-яких інших, крім збуту, дій з такими паперами для отримання будь-яких вигод, пільг чи переваг, на які б мав право власник відповідних справжніх цінних паперів. Зокрема, володіння акціями дає їх власникові право на участь в управлінні акціонерним товариством (участь у зборах акціонерів та у прийнятті ними рішень) та право на отримання відповідної частини прибутку від діяльності товариства. Акціонер має право на доступ до інформації про діяльність товариства, зокрема до протоколів загальних зборів та засідань правління, на отримання річного звіту товариства і т. ін. Користування цими правами на основі підроблених акцій слід розглядати як “використання іншим шляхом” підроблених цінних паперів. Ще одним можливим варіантом такого “використання” є оформлення застави на підроблені цінні папери з отриманням грошей чи інших цінностей без передачі підроблених акцій заставодержателю, тобто без їх збуту. У таких випадках дії винної особи також слід кваліфікувати за ст. 224. Заставу фальшивих недержавних цінних паперів з наміром привласнити без належної компенсації отримані під заставу кошти чи цінності, а так само будь-яке інше незаконне отримання коштів (дивідендів, процентів, інших виплат) з використанням підроблених цінних паперів слід кваліфікувати за ст. ст. 190 та 224.
4. Суб’єкт злочину загальний.
5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Склад розглядуваного злочину утворює лише таке виготовлення зазначених вище предметів, яке здійснюється з метою подальшого їх збуту. Про поняття збуту див. коментар до ст. ст. 198, 199.
6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 224) є: 1) вчинення його повторно; 2) заподіяння ним великої матеріальної шкоди, а особливо кваліфікуючими обставинами (ч. З ст. 224): 1) вчинення його організованою групою; 2) заподіяння ним особливо великої матеріальної шкоди.
Про поняття повторності, великої
І особливо великої шходи
див. примітку до ст. 224, а про поняття організованої групи —
ст. 28 і коментар до неї.
Закон України “Про цінні попери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від ЗО жовтня 1996р.
Закон України “ПроНаціональну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів” від ІОгрудня 1997р.
Обман покупців та замовників
1. Умисне обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії вчинені у значних розмірах,—
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років,
2. Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за обман покупців чи замовників,—
караються штрафом від ста до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Примітка. Обманом покупців та замовників у значних розмірах слід вважати обман, що спричинив громадянинові матеріальну шкоду в сумі, що перевищує три неоподатковувані мінімуми доходів громадян.
1. Об’єктом злочину є встановлені законодавством правила торгівлі та надання послуг населенню, а також законні інтереси покупців та замовників.
2. Предметом злочину можуть виступати товари (у т,ч, вироби, що виготовляються на замовлення) або грошові кошти — залежно від того, на отримання якого із цих двох видів майна було спрямо-вано дії винної особи.
3. Об’єктивна сторона обману покупців та замовників полягає в діях, які набувають форми обмірювання, обважування, обраховування або іншого обману.
Обмірюванням є обманні дії, внаслідок яких покупцеві відпускається менше, аніж належить, товару, кількість якого “вимірюється” Певними одиницями довжини, площі й об’єму. Обмірювання при продажу тканин та інших подібних товарів має вигляд “недоміру”, а при продажу рідких товарів (молочних продуктів, квасу, пива, сииртних напоїв, бензину тощо) — “недоливу”.
Обважування — це відпуск покупцеві товарів меншої ваги, аніж та, яку відповідно до встановленої ціни належить відпустити за сплачену ним грошову суму.
Обраховування має вигляд або неправильного підрахунку вартості проданого товару й отримання внаслідок цього з покупця більшої, ніж належить, грошової суми, або ж неправильного підрахунку кількості одиниць товару, яка передається нокупцеві, і передачі йому в такий спосіб меншої, ніж оплачена, кількості товару.
Під іншим обманом розуміється застосування будь-яких, крім названих вище, способів, за допомогою яких винний отримує від покупця чи замовника більшу грошову суму, ніж та, що має бути сплачена за товар чи послугу відповідно до встановлених цін чи тарифів. Іншим обманом є, зокрема, продаж товару за ціною, вищою від встановленої (цей спосіб ще називають “перевищенням встановлених роздрібних цін”), продаж зіпсованих товарів, продаж това-
рів нижчого сорту за ціною вищого, перевищення встановлених цін і тарифів на побутові і комунальні послуги, що надаються населенню, тощо.
Обов’язковою ознакою даного злочину є обманний характер відповідних дій — вони вчиняються в такий спосіб, щоб створити в покупця чи замовника враження правильності дій винної особи. Продаж товарів, надання послуг за завищеними цінами з відома і за згодою самого покупця чи замовника не містять складу даного злочину, однак за наявності підстав можуть кваліфікуватись за ст. 354, а якщо такі дії вчинено посадовою особою, — за ст, 368.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є обстановка — злочин може бути вчинений під час реалізації товарів покупцям або надання послуг замовникам. Це може мати місце на підприємствах торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, комунального господарства, на ринках чи в інших місцях.
Приміткою до ст. 225 визначено, що обманні дії можуть охоплюватись цією статтею лише у тих випадках, коли матеріальну шкоду спричинено громадянинові. Якщо обмірювання, обважування, обрахування чи інший обман вчинено щодо покупців чи замовників, які є юридичними особами, їхніми представниками, а також у випадках, коли покупцем чи замовником виступає держава, обманні дії не можуть кваліфікуватись за ст. 225. За наявності необхідних ознак такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство за ст. 190.
Обман покупців та замовників утворює склад злочину, передбаченого ст, 225, якщо він вчинений у значних розмірах. Про поняття значних розмірів
див. примітку до ст. 225. Обман покупця чи замовника у розмірі, який не є значним, не містить складу даного злочину навіть у тих випадках, коли внаслідок неодноразового обману різних покупців та замовників їм заподіяно матеріальну шкоду, що сумарно перевищує значний розмір.
Злочин є закінченим з моменту спричинення покупцеві чи замовникові за допомогою обману майнової шкоди, що перевищує три і більше неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
4. Суб’єктом злочину може бути будь-яка осудна особа, яка досягла 16-річного віку і здійснює розрахунки з покупцями під час здійснення торговельної діяльності або провадить розрахунки із замовниками при наданні їм послуг. При цьому винний може як самостійно вести відповідну діяльність (індивідуальний підприємець, особа, яка веде торгівлю за одноразовим патентом, продавець продукції, вирощеної у власному підсобному господарстві тощо), так і діяти за дорученням інших осіб (продавець у торговельному підприємстві, працівник підприємства побутового обслуговування, заготівельник тощо).
Особа, що укладає і здійснює окрему угоду, предметом якої є продаж її власного майна, не може визнаватися суб’єктом цього злочину. У випадках застосування особою обману покупця при здійсненні подібної угоди її дії за наявності підстав можуть бути кваліфіковані за ст. 190.
5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
6. Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його особою, раніше судимою за обман покупців чи замовників.
Такдаш слід вважати як осіб, що мають судимість за ст. 225 КК 2001 р., так і тих, які вчинили злочин, передбачений ст. ст. 155 чи 155-1 КК 1960 р., причому і судимість за нього не знята і не погашена в установленому законом порядку.
Постанова ПВС№2від2 березня 1972 року “Про судову практику в справах про обман покупців” (п.п.5-11, 13, 15-17, 19-21).
|
