ШТРИХИ
ДО ПОРТРЕТА АКАДЕМІКА
ФЕОФІЛА ГАВРИЛОВИЧА
ЯНОВСЬКОГО
Студентки групи 3М9
Збіглей Ірини
Викладач Васкул О.В.
У плеяді вчених-медиків, які працювали в Україні і досягли всесвітнього визнання, академік Феофіл Гаврилович Яновський займає одне з почесних місць. Він був видатним інфекціоністом, терапевтом й одним з найосвіченіших лікарів кінця 19-го — початку 20-го століть.
Наукова діяльність не була для Феофіла Гавриловича самоціллю, вона завжди підпорядковувалась служінню в ім'я людини. Численні наукові проблеми, які розроблялися Феофілом Гавриловичем і його школою, були актуальними, новими, перспективними. Значення для науки більшості з них зберігається й досі. Ретельність виконання і результативність робіт сприяли прогресу науки, і багато з них надалі виділились в окремі галузі медицини. Справедливо Феофіла Гавриловича вважають одним із фундаторів у нашій країні пульмонології, мікробіології, нефрології, фтизіатрії, клінічної інфектології, клінічної фармакології та ряду інших.
За великі заслуги Ф.Г. Яновському 1925 р. першому з клініцистів надано звання академіка.
Народився Феофіл Гаврилович 12 червня 1860 р. в с. Миньківці, що на Хмельниччині, в сім'ї службовця. Збереглася сімейна фотографія Яновських, зроблена у 1900 р. (мал. 1). Фото публікується вперше з дозволу володарки — Ольги Дмитрівни Яновської — племінниці Феофіла Гавриловича. Наймолодша із 6 дітей батьків Ф.Г. Яновського Марія після заміжжя постійно проживала в Острозі, що на Рівненщині, її будинок зберігся й досі. Адвокатською практикою в Острозі займався й Дмитро Гаврилович — молодший брат Феофіла Гавриловича.
Вже у 5 років Феофіл навчився читати. Ще в юнацькому віці досконало опанував німецьку, французьку й англійську мови. У 1878 р. із золотою медаллю закінчив Київську гімназію й одразу вступив на медичний факультет Київського університету. Після закінчення навчання у ньому працював позаштатним ординатором шпитальної терапевтичної клініки медичного факультету цього ж університету. На цій посаді Феофіл Гаврилович розпочав пошуки дієвих ліків, які були б активними при інфекційних хворобах, що перебігають з гарячкою. Об'єктом вивчення став каїрин — речовина маловідома, хоча її жарознижуючі властивості були знані давно. У березні 1884р. на засіданні Товариства київських лікарів він доповів про результати своєї першої наукової роботи на тему: «Спостереження над дією каїрину при деяких інфекційних хворобах».
Мал. 1. Фото сім'ї Яновських (1900 р.)-Стоять зліва направо: Феофіл Гаврилович Яновський, Микола Матвійович Новицький (чоловік сестри Марії), Дмитро Гаврилович (молодший брат),
Надія Миколаївна (дружина Дмитра Гавриловича), Христан Гаврилович (старший брат), Марія Гаврилівна (сестра), Ольга (її старша дочка). Сидять зліва направо: Ганна Вікторівна (дружина Феофіла Гавриловича), на руках у неї Ася (молодша дочка), Наталя Миколаївна (молодша дочка Марії), Ольга Никонорівна (дружина Христана Гавриловича), Гаврило Іванович (батько — голова родини Яновських). У першому ряду сидять сини Феофіла Гавриловича — Михайло й Віктор.
У 1886 р. Ф.Г. Яновський відряджається за кордон для вивчення бактеріології. У Парижі він навчався методиці бактеріологічних досліджень у Луї Пастера, а в Берліні — у Роберта Коха. Після повернення створює першу в Києві й одну з найкращих у країні бактеріологічну лабораторію.
У 1890 р. успішно захищає докторську дисертацію «До біології тифозних бацил». Тоді ж публікує такі цікаві роботи, як «Бактеріологічне дослідження дніпровської води у Києві», «Бактеріологічне дослідження снігу», «Діагностична цінність дослідження крові на присутність тифозних бацил», а також організовує першу в Україні станцію туберкулінізації.
У шлюбі з Ганною Вікторівною (дочкою знаменитого київського архітектора Григоровича-Барського) виховує З дітей — Віктора, Михайла й Асю (мал. 2).
У 1891-1893 рр. на медичному факультеті читає курс «Клінічна мікроскопія й бактеріологія», лекції «Значення бактеріології в діагностиці та терапії внутрішніх хвороб», видає книгу «Про туберкульоз». З 1894 р. працює в «Товаристві для боротьби із заразними хворобами». З 1896 р. у Київському бактеріологічному інституті читає курс лекцій з інфекційних хвороб, працює у «Товаристві боротьби з туберкульозом і лепрою».
На початку першої світової війни Феофіл Гаврилович працював в осередках епідемій перш за все як лікар. За видатні заслуги, безкорисне служіння науці, лекторську майстерність, активну громадську діяльність Феофілу Гавриловичу Яновському було надано почесне і дуже рідкісне в той час звання заслуженого професора.
У 1919 р. бере участь в організації Сімферопольського медичного інституту, завідує кафедрами терапії і нефрології, постійно консультує хворих у висипнотифозній лікарні. У Криму 1920 р. розпочинає роботу над загальновідомим підручником з проблем туберкульозу.
Ф.Г. Яновському як лікарю-гуманісту і великому вченому присвячено багато журнальних статей і монографій, але чомусь більшість авторів забували, що, крім роботи, у нього була сім'я, особисте життя, яке, на жаль, не завжди складалося вдало. Без врахування таких деталей портрет вченого був би неповним.
Острог був улюбленим місцем відпочинку сім'ї Яновських. Дуже цікавили їх історичні пам'ятники й славна історія міста. Перебування тут знаменитого лікаря завжди приваблювало велику кількість хворих, яких охоче й без усякої плати приймав Феофіл Гаврилович. Багатьом хворим висилав медикаменти з
Києва і завжди дуже детально описував способи їх застосування, можливі ускладнення.
Нам випала нагода ознайомитися з розповідями родичів, знайомих, а також деяких пацієнтів Феофіла Гавриловича, вивчити його листи й документи, які зберігаються в Острозькому історико-краєзнавчому заповіднику. На основі аналізу цих документальних даних можна доповнити портрет Ф.ґ. Яновського деякими новими штрихами.
У всіх листах Феофіла Гавриловича помітне великейого занепокоєння хворобами сестри Марії, а також тим фактом, що йому не дозволялось відвідати сестру у Польщі, до якої, згідно з новим адміністративним поділом, відійшла частина Острожчини.
Трагічним видався для сім'ї Яновських 1925 р. У Франції на лікуванні з приводу туберкульозу перебувала дочка Ася, і у зв'язку з її тяжким станом Феофіл Гаврилович разом з дружиною планували поїздку в Париж. Однак через наявність великої вентральної грижі перед поїздкою Ганна Вікторівна повинна була б обов'язково прооперуватися. Оскільки для повноцінного знеболення хлороформу не було, Г.В. Яновська погодилась на операцію фактично без анестезії, лише з впорскуванням кокаїну. Через 3 дні після операції прибула звістка про смерть Асі Феофілівни. Після того як мати дізналася про смерть дочки, у неї виник реактивний стан з депресивним синдромом, який прогресував і набув тяжкого перебігу. У листі від 11.08.1927 р. Феофіл Гаврилович пише, що до душевної хвороби Ганни Вікторівни приєдналося ще й запалення легень: «Все мои ученики сошлись к ней в эти тяжелые дни, но увы, ничего не удалось помочь — й через 12 дней она (Ганна Вікторівна) умерла».
Прагнення деяких авторів представити Феофіла Гавриловича як атеїста безпідставне. У своїх листах він багаторазово звертається до Бога і молитов, що характеризує його як віруючу людину.
Після смерті дочки й дружини Феофіл Гаврилович став самотнім, однак багато працював, обов'язково оглядав хворих у клініці. Його турбували сильні болі голови, запаморочення, поганий сон. Полегшення знаходив у роботі.
Багато учнів вченого стали професорами, керівниками клінік і кафедр й продовжували наукову розробку проблем, розпочатих керівником школи. Старший син Феофіла Гавриловича став професором-юристом, а молодший — архівістом і бібліографом, їх доля також була трагічною. У 1937 р. Віктор був репресований і загинув у ГУЛАГу, Михайло виїхав за кордон і загинув 1940 р. в Мексиці.
Помер Феофіл Гаврилович Яновський у Києві 8 липня 1928 р. Похоронна процесія зупинялася багато разів і здійснювалися православний, католицький та іудейський обряди відспівування.
Наведені дані дозволяють доповнити портрет видатного науковця та чудового лікаря і характеризують його ще й як чуйну людину з драматичною, а часто і трагічною долею.
|
