КОНСПЕКТ УРОКУ
З літератури рідного краю
Поезії Марій ки Підгірянки
Тема.
Література рідного краю.
Марійка Підгіянка. Поезії.
Мета.
Ознайомити учнів у літературною довідкою про письменницю Марію Омелянівну Домбровську та її поетичну творчість. Розвивати в них уміння сприймати поетичні картини рідної природи через поезію. Виховувати любов до рідної землі, захоплення її красою та неповторністю.
Обладнання. Портрет Марійки Підгіянки. Картини-пейзажі.
Хід уроку.
Додому стежичка в’ється
Вся в квіті
Милішої, кращої не знайду
В світі.
Краса всюди є на світі,
Та щастя – лиш дома є!
Краю милішого, ріднішого
Як Україна –
В світі нема.
Служби чеснішої, вірнішої
Як для України –
В світі нема.
Жертви чистішої, святішої
Як для Вкраїни –
В світі нема!
І. Оголошення теми і мети уроку.
ІІ. Вступне слово про письменницю.
У передгір’ї Карпат, недалеко від ріки Прут, розкинулося мальовниче село Білі Ослави. Наприкінці села під лісом у чепурній хатині жив лісничий державних лісів Омелян Ленерт.
День 29 березня 1881 року був радісним для нього – молода дружина подарувала йому первістка – дівчинку, яку охрестили Марійкою.
Усе дитинство Марійки пройшло в мальовничих та чарівних Карпатах. Тут вона прислухалася до смерекової мови старого лісу, пильно читала таємні книги, писані та мережані стрімкими горами бурхливими ріками, захоплювалася народною піснею, входила у духовний світ свого народу.
“Самоук, несміливе дитя Підгір’я”, - говорила вона пізніше про себе, бо освіту їй довелося здобувати самотужки. Українська школа і українські вчителі не були тоді в пошані у цісарсько-королівської влади. Та і батько не мав достатньо коштів, щоб дати вищу освіту всім своїм дітям.
Марійка ж закінчила двокласну школу с. Уторопи, куди переїхали її батьки. Та і по навчанню.
Однак допитливу й розумну дівчину аж ніяк не влаштовувала доля домогосподарки.
Однак допитливу й розумну дівчинку аж ніяк не влаштовувала доля домогосподарки.
Гостюючи у свого дідуся по матері священика Миколи Волошина в с. Заріччя, дівчина користувалася його багатством – великою бібліотекою класичної літератури. Тут вона прочитала твори Т.Шевченка, Ю.Федьковича, О.Пушкіна, Л.Толстого, А.Міцкевича.
Наполеглива гуцулка самотужки склала екстерном іспит за восьмикласну жіночу школу в Коломиї, а потім також екстерном – а жіночу вчительську семінарію – і стала вчителькою.
ІІІ. Вчителювання.
Сорок довгих учительських років...
Сорок літ з не терпінням чекала вона першого дзвоника. Сорок разів тривожно прислухалася до літнього останнього дзвоника. Сорок років наполегливо боролася з неписьменністю українського народу, щиро, безкорисливо служила йому.
Тернистим був шлях Марії Омелянівни Домбровської, цієї подвижниці народної освіти і невтомної громадської діячки у колишній Галичині. Скільки роботи перероблено нею, скільки сили та енергії віддано дітям, для яких вона була щирим другом і порадницею, а її вірші вони могли зустріти у читальнях у букварях.
“Безконечні казки”
“Діти й ластівка”
Марія Омелянівна працювала сільською вчителькою у найбільш віддалених гірських та передгірських місцевостях. Вона не тільки навчала дітей, а йшла під селянські стріхи і учила матерів-господарок правильно доглядати за немовлятами, готувати смачні страви, підтримувати затишок в оселі. Була для них вчителькою і порадницею.
Ця жінка була наділена неабияким поетичним хистом, що прислужився їй під час навчання і виховання діточок.
Щирі мелодійні вірі Марійки Підгорянки допомагали дітям запам’ятати букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювати різноманітні явища природи.
А почала писати Марія ще в юності. Тоді і обрала собі літературний псевдонім Марійка Підгорянка – в знак любові та пошани дорідного прикарпатського краю.
- Творчість Марійки Підгірянки.
Твори Марійки Підгірянки друкувалися в 1902-1908 роках, на сторінках газети “Діло”, журналу “Літературно-науковий вісник”.
1908 року вийшла її перша поетична збірка “Відгуки душі”. До неї увійшли кращі твори письменниці.
Та життєва доля не тільки дарувала радість. Влада була незадоволена діяльністю вчителів-просвітителів і перекидала волоків в село Ворона (Коломийський р-н), розлучивши з дружиною. Лише через два роки дали дозвіл і Марійці переїхати до чоловіка.
Вона веде активну громадську роботу, допомагає А.Домбровському налагодити діяльність товариства “Взаємна Поміч Українського вчительства”.
- Перша світова війна.
Не оминула родину війна. Августин в армії, Марійка з чотирма дітьми з прифронтової зони депортована в барак для українських біженців і виселенців у Австрії.
Та в цій життєвій бурі М.Підгіянка не губиться працює з дітьми українських виселенців, виконуючи свій учительський обов’язок.
“Поетка зробила на мене враження людина великої духом, сильної індивідуальності і жіночої лагідності”.
(згадувала Осипа Заклинська).
Всі дивувалися тому, що М.Підгірянка була точною і обов’язковою. Скрізь, де вона працювала, шкільні власті, товариств і прості люди відносилися до неї з великим призначенням і повагою.
Перебуваючи на чужині, тужила за рідним краєм. Слідкувала за боротьбою українських січових стрільців. Там народилася її нова збірка “на чужині”, яка загубилася в редакції “Волі” у Відні.
Будучи надзвичайно талановитою і обдарованою поетеса мало дбала про дальшу долю своїх віршів.
Рукопис четвертої збірки своїх поезій забула у поїзді.
- Закарпаття.
Після ліквідації таборів М.Підгірянка переїжджає на Закарпаття. Вчителює, багато працює, займається громадською діяльністю.
Знаючи німецьку, чеську, польську мови, письменниця багато перекладала та більшість її перекладів, як і її творів загинули в пожежі на початку війни.
- Літературна діяльність.
Марійка Підгірянка недаремно знайшла себе у віршах.
Духовну наснагу їй дав для творчості наш рідний край “Верховина” і рідної України.
“Тут, де ми живемо”
Письменниця закликає і вчить дітей любити рідний край, милувати його красою, вчить доброти і милосердя.
“Калина”, “Діти й ластівка”, “Білині горішки”.
Все, що пов’язане з історією українського визвольного руху відчувала особливо її найвище святе кохання – Україна. Складаємо присягу “Україно, Тобі”.
Вперше в Коломиї видатна українська дитяча поетеса Марійка Підгорянка побувала ще у дитячому віці.
Трохи пізніше, коли у Коломиї гастролював Львівський український мандрівний театр “Реська бесіда”, вона дивилася у залі Народного дому, виставу “Ой не ходи, Грицю...”, яка дуже її схвилювала”.
А у червні-липні 1896 р. Марійка складала у Коломиї випускний іспит за восьмикласну жіночу школу. Тоді вона вперше прочитала “Кобзар” Т.Шевченка і однотомну “Історію України”.
За місяць перебування у Коломиї вона майже двічі або й тричі прочитала ці книжки і вони дуже вплинули на формування її світогляду.
Марійка Домбровська тоді ж познайомилася з сім’єю вчителя Вітвицького, яка заохотила її до подальшого навчання в учительській семінарії.
Подружжя Домбровських працює в с. Ворона на Коломийщині, допомагають селянам позбутися різних негараздів. У 1911 р. минуло 50 років з дня смерті Т.Шевченка. З цього приводу вирішили влаштувати в Фотинії концерт. Найважче було з організацією хору. Крім учителів Фотинії довелося запросити ще хористок зі Станіславського і коломийського “Бояна”.
Марійка Підгірянка сама виступала на святкуванні з доповіддю про Т.Шевченка, ілюструючи зміст уривками з творів Шевченка, бо знала майже всі його поеми напам’ять.
Сценка “В чужому пір’ю”.
- М. Підгорянка і Коломия.
Підсумок.
Жінка, мати, вчителька, поетеса. Було б дуже дивно якби вона не писала про дітей і для дітей. До останніх днів життя Марійка Підгорянка віддавала все свої уміння, весь свій талант рідному народові, коханій Україні.
Вчительку-поетесу не забували колишні її учні. Її було прийнято до Спілки письменників України.
|
